1. |
||||
|
Спалахи на екрані
Тиша на службовій хвилі
Біль та буденні рани
Ми безвільні ми безсилі
Замість піску та пилу
Вологі вуста та ласка
Замість вогню та сили
Нескінченість та поразка
Земле моя
Покинув тебе щоби захистити
Небо моє
Сонце сестро хмари діти
Зірко моя
Знову будеш ти палати
Мила моя
Вірю будеш мене чекати
Раптом дістав до неба
Нахилив тобі хмару сніжну
Знаєш як довго не був
Я з тобою моя дивовижна
Злегка гойдав дерева
Теплий добрий рідний вітер
Розставання в десять років
Навіть не помітив
Земле моя
Я повернувся щоб тебе любити
Зірко моя
Мій корабель готовий до тебе летіти
Небо моє
Моє кохане прозоре невинне
Мила моя
Я без тебе просто гину
|
||||
2. |
Загублена казка
05:09
|
|||
|
Палають гаї
Гіркий дим змусить очі закрити твої
З завзятим лицем
Ти накреслиш дорогу додому простим олівцем
Та начистиш небесну блакить рукавами
І прозорість річок пофарбуєш сльозами
Ліжко твоє
Дикі звіри заповнять травою сухою
Ноги твої
Ніжний вітер об'юшить водою дощовою
Срібний місяць зашпилить волосся в косі
Мірний подих залишить росу на квітучих деревах
Твій янгол не спить
Він лише трохи втомлено дивиться в очі
Та раптом злетить
Ти почуєш як крила його зашепочуть
Він впаде десь за обрієм щоб рано вранці
Прийти без взуття та грошей
Й мовчки поруч заснути
Застиглим містам
Подих твій поверне існування поновне
Безмовним листам
Протиставиш кохання довічне жертовне
І пораненим сіллю віддячиш
Всім видючим вугілля у очі умістиш
І тихо злетиш подивитись
Чи схоже на зорі
Знову чарівний корабель,
Знову стиглий запах дощу
Знову як в казках акварель
Знову тебе босу несу
Знову ти біжиш наздогад
Райдугу схопивши в руці
Знову занапастив твій слід
Знову твоє ім’я згубив
|
||||
3. |
Щоб ти чула (що я існую)
04:55
|
|||
|
Розтрощив дуже крихку склянку
І тепер наче клятий злодій
Розважаючись з ночі до ранку
Галасом руйнівних мелодій
Все шукав проникливі рими
Дуже болісна ця спокута
Слухав музику грюкав дверима
Не давав сусідам заснути
Щоб ти чула що я існую
Щоб ти марила тим як я дишу
Я винищував все що ціную
Дратував невблаганну тишу
Щоб ти чула що я існую
Що іще я можу зробити
Я розбив своє серце з люттю
Щоби ти не змогла розбити
Так набридли підлога і стеля
В цьому просторі дуже тісно
І руйнація неба на землю
Відбувається ненавмисне
Сподівався тебе зворушити
Кожен вибух для тебе і спалах
Ти могла би мене зупинити
Але все здається замало
Так я винен в усіх катастрофах
Я є кожне стихійне лихо
Але ні не шкодую нітрохи
Як збайдужію стане тихо
|
||||
4. |
Наснилося
04:15
|
|||
|
Підхопить насіння вітер
Вода віднесе човни
Багаття лице освітить
Страхи прийдуть у сни
Зітнуться всліпу планети
Зітнемось докупи ми
Байдужі вуста та впалі ланіти
Глухо рахують дні
Насниться простиглий потяг
Пустий вагон у невідомість
Тридцять два легких кроки
Відріжуть мене від мого дому
Вислизнуть з рук окуляри
Висковзне серце з-під ребер
Холодні зіниці під небом полярним
Заблищать край тебе
Знай
Що у сутінках
Я тебе пильную
Тебе заспокою
Будь певна
Що насамкінець
Я завжди пліч-о-пліч
Повіки з тобою
Вір
Що закінчились
Твої марні сльози
Драми шалені
Спи
Хай увіриться
Ти тепер у безпеці
Ти поруч мене
|
||||
5. |
Проповідь
05:23
|
|||
|
Не відпускай каміння з рук
Та певно воно стане твоїм серцем
Плюнь в лице самої смерті
Та руш
Нестримно.
Спини надмірних слів потік
Бо ця ріка безмірно мертва
Дивись на долоні простерті
Вони
Впрошують пожертви
Ти набудеш дах над головою
Я підлогу втрачу під ногою
Ти порахуєш гроші в кишені
А я відкрию свої двері
Ти розіб’єш аварійне скло
А хтось проґавить матч футбольний
Ти завтра втратиш своє житло
Та хтось тобі скаже «я нездольний»
І він запросить тебе танцювати
А хтось відійде на своєї краватці
І ти заміниш чорне на біле
А я відріжу собі крила
Не дозволяй щоб твоє небо
Вкрив хтось нетутешній чадом
Будь невпинним та незрадним
Пірни
У простір
Розкрий долоні під дощем
Лети пташиною над світом
Сяйвом стань несамовитим
Відчуй
Справжнє тепле літо.
Ти почуєш оплески урочі
Я прокинуся від снів пророчих
Ти набереш телефонний номер
Та хтось відповість «вже рік як помер»
Ти вирішиш жити якось правдиво
Але твої вчинки втратять диво
І ти заміниш пливке на певне
А я пройду дощем у червні
|
||||
6. |
Допоки кров не стигне
03:17
|
|||
|
Все як завжди
Тільки менш повітря та всюди чужі кольори
Тільки запах лиха та чорні брудні прапори
Тільки в нас одне на двох серце
Та на кожного дивиться три смерті
Та безліч байдужих зірок
Допоки кров не стигне
Ми переможемо вітер
Допоки ти зі мною
Шкоди не вчинить жодний
І якщо ти не встигнеш
Схоплю я тебе в повітрі
Серед божевільного бою
Все як завжди
Тільки квітів море але не для тих хто живий
Тільки ми з тобою та погляд стомлений твій
Тільки очі у нас відкриті
У долонях дощі та вітер
Та безліч холодних зірок
Допоки кров не стигне
Ми переможемо вітер
Допоки ти зі мною
Шкоди не вчинить жодний
І якщо ти не встигнеш
Схоплю я тебе в повітрі
Серед божевільного бою
|
||||
7. |
Все йде, як повинно
04:11
|
|||
|
Я хотів огорнути тебе теплом
Та тільки промінь у серці згаснув
Я хотів подолати суцільне зло
Але замість цього посіяв власне
Я бажав почути присмак зваги
Сталося так що не зміг
Я чекав від цієї зими наснаги
Але вранці розтанув сніг
Все йде як повинно
За тобою нічого окрім недовершених слів
Шукати провинних
У тім що життя обминає тебе стороною
У тім що життя твоє тільки примари та біль
У тім що життя твоє б’ється в відчинені двері
Я вважав що наступить божевілля
Натомість прийшов кінець
Сподівався рани загоїти сіллю
Та міряв терновий вінець
Розчиняв свої спогади у сумлінні
Топив свої хворі думки
Намагався зранку прокинутись сильним
Але прокидався сліпим
Все йде як повинно
І немає нічого окрім безпорадного НІ
Чекай як загине
Твоє незрадливе бажання на хтивім вогні
Твоя надвечірня самотність що знищує дні
Прикмета твоя тричі плюнути в очі надії
|
||||
8. |
||||
|
Ми за декілька кроків
Розійдемося кожний у напрямку снів
Ми за пару останніх років майже втратили всі сподівання
Ти не можеш заснути
Без моїх поцілунків та впевнених слів про те
Що не варто шукати підтвердження нашому існуванню
Знову пішки без сенсу
Знову кава без сексу
Знову стрічка на екрані розіб’є чи здавить серце
Знову будуть новини
Знову будуть і кров і пожежі
Вавілонській вежі чинить опір країна
Дехто змінює мапу
Ніби куля земна це лише хлібу шмат
Ми за місяці протистояння й образи не втратили всі почуття
Але важко збагнути
Що з натільним серпом на тебе рушає брат
Прагне віри твоєї й бажає твого здобуття
Береги запалають
Ти прокинешся вранці
Скрізь кати-займанці серед них нема волі
Покажи документи
Зупинися на постріл
Теплий твій півострів в непосильній недолі
З нами сонячне світло
З нами неба блакитного купол
З ними репродуктор та червона омана
Ми підемо в ліси та у гори
Ми залишимо місто завтра
Їх серця – мотори
Їхня кров – сморідна нафта
|
||||
9. |
(Нас роз’єднають) Зірки
04:28
|
|||
|
Зірки як шалені складають сузір’я
Чи казав я тобі що вони
Тільки знаки що нам дає всесвіт
Довкола так темно не бійся я поруч
Намагаюсь щоб все було краще
Сподіваюсь що так буде вічно
Розбий мені серце
Все одно воно буде розбите
Не належить мені
Зімкни свої очі
Та тримайся за мене міцніше
Ми летимо до Землі
Прохання повиснуть в німому ефірі
Вкриті тінню чужинних планет
Хвиля розпачу зрушить свідомість
Доки ти зі мною я впевнений буду
Доки поруч долоні твої
Віднесе страхи зоряний вітер
Пробач мені смуту
Чуєш серце в зажурі співає
Воно належить тобі
Пробач мені сльози
Нас з тобою не смерть роз’єднає
Нас роз’єднають зірки
Від темряви ночі
До проміння холодного ранку
Лише про тебе думки
Я згадую очі
Та у небо дивлюсь на світанку
Як вигасають зірки
|
||||
10. |
Змінити
04:54
|
|||
|
Привіт пробач мене
Так довго не писав
Тобі листів
I не дзвонив вночі
Твій номер я
Згубив серед доріг
А ти така ж
Як перший раз тебе зустрів
Долонь у долонь
П'ять років стануть миттю
Серця як лід
Розтануть навесні
Швидкую під дощем
I чую що самітність
Потрохи десь
Складається в пісні
Що бачиш ти прокидаючись
Що чуєш ти засинаючи обіч
Що віддаєш ти граючись
Зупинись
Так не варто жити
Зірви завій з очей своїх
Годі дивитись на чорні квіти
Молюся щоб мій потяг встиг
Зупинись
Все ще можна змінити
Хіба було
Мені що промовляти
Прошу пробач
Мовчання весь цей час
Не мав я слів
Щоб все тобі сказати
Не застудись
I ось тобі мій плащ
Що чула ти утікаючи
Що знала ти розглядаючи книгу
Що мала ти сподіваючись
На мене
Тільки дощ та кригу
Заледве жива хіба ні
Та я знайшов тебе у світі
Прошу залиш усе мені
Я скажу що все треба змінити
|
||||
11. |
(Я чую лише) Море
05:10
|
|||
|
До землі
Торкнулися долоні
Зупини
Цей недоречний снігопад
Гіркий дим
Передзвони монотонні
Блідий взір
В темряві нічних свічад
Я чую лише море
Я вірю що ти поруч
Де ти
На крилах до свободи
Над тихою водою
Лети
Сторінки
Укрилися сльозами
Не журись
Усе промайнуло як похмурний день
Все життя
Перебуте у нестямі
У рядках
Чиїхось сумних пісень
Я чую лише море
Я знаю що ти поруч
Де ти
На крилах до свободи
Над тихою водою
Лети
Не блукай
Я десь бачив все що треба
Вірую
Що ось воно в серці у тебе
Наче мед
По тендітних венах рине
Пробудись
Цілий світ без тебе пропаде
Загине
Я знаю ти не поруч
Торкнутися не можу
Тебе
Над тихою водою
На крилах до свободи
Лети
|
||||
12. |
Літо
03:48
|
|||
|
Краплі дощу
Натовп лютий
Слово твоє
Майже не чути
Зупинись та поглянь на цей дощ
Та хапай теплі краплі в долоні
Мокра вулиця рада тобі
Та червоним трамвайним вагонам
Щодо літа воно спить
Прокидається та плаче
Пам’ятає кожну мить
Кожну болісну невдачу
Теплі зірки
З неба втікають
Тобі віддам
Всі що назбираю
Зупинись та поглянь на цю ніч
Та хапай теплі зірки в долоні
Тиха вулиця рада тобі
Та червоним трамвайним вагонам
Щодо літа воно спить
Прокидається та плаче
Пам’ятає кожну річ
Кожну болісну невдачу
|
||||
13. |
Вулицями іншої планети
06:08
|
|||
|
Вулицями іншої планети
Ти пливеш як крапля світла мого
Я хотів забути всі секрети
Та не зміг і вирушив в дорогу
Де багато сонць нема нікого
Тиша й там де темрява довкола
Та достатньо проміння одного
Щоб я міг тобі читати вголос
Все що маю я пізнати
Що у всесвіті десь були
Ті що мали роз’єднати
І майбутнє і минуле
То яскраві то невидні
Золоті усемогутні
Непохитне щастя гине
Геть минуле та майбутнє
Я навчу робити перший подих
Після перельоту між зірками
Бачити від заходу до сходу
Білий простір з білими птахами
Вулицями рідної планети
Ти пливеш як крапля світла мого
Я хотів пізнати всі секрети
Та збагнув що вистачить одного
Все що маю певно знати
Що на небі ще присутня
Та що встигла нас з’єднати
Не минуле а майбутнє
То зелена то блакитна
Не така як п’ятикутна
Там де щастя непохитне
Не минуле а майбутнє
|
||||
If you like The Клюквінs, you may also like:
Our Chemistry is a Tightrope
by porcupine
Hopscotching from jangle pop and post-hardcore to math rock and shoegaze, these Minnesota rockers have a gift for musical multitasking.
go to album
Up-and-coming shoe gaze auteur recruits Lukas Frank and DIIV’s Zachary Cole Smith for a woozy, winsome twofer.
go to album
Perfect LA shoegaze made with a little help from members of Soko and DIIV.
go to album
The Los Angeles power duo explore a world of "guitars, grunge, and gas station burritos" on their debut album, a riff-fueled road trip.
go to album
Nature of Things
by Subsonic Eye
Effortlessly juggling mood without slowing down or stopping to question themselves, the Singaporean band give new life to an age-old indie ethos.
go to album
JEUNE/AMETHYST
by SILVER DAPPLE
Sparkly dream pop from Quebec with a fuzzy low end, bright guitars, sugary melodies, and two female vocalists brings to mind an early Lush.
go to album
Stay Inside – Songs from The Great Indoors
by Stay Inside
featured on Bandcamp Radio Apr 21, 2020
go to album
